Одного разу вертався король Лев з полювання і зустрівся
йому дорогою пустельник, зодягнений у довгу полотняну сутану. Ішов він
босоніж, підпираючись костуром. Побачивши мисливців на конях, пустельник
спитав:
– Чи не скажете мені, добрі люди, як пройти до королівського замку? Король зацікавився і спитав:
– Кого ви хочете побачити там?
– Хочу побачити короля і попросити в нього тисячу золотих.
– Тисяча золотих – великі гроші.
– Вони потрібні для того, щоби побудувати в горах монастир.
– А що, коли король відмовить?
– Ну тоді нехай дасть п'ятсот.
– А коли й п'ятсот не дасть?
– Тоді бодай сотню.
– А коли й сотні не дасть?
– Ну тоді вже хай буде – погоджуюся на десять.
– А що коли він і десять не дасть.
– Клянусь Господом і Пресвятою Трійцею, тоді я відлупцюю його цим костуром!
Король усміхнувся і, показавши дорогу, помчав зі своїм
почетом до замку. А там наказав, щоб коли прийде до нього пустельник, то
нехай пустять лише після того, як залишить біля входу свого костура.
Над вечір пустельник приплуганився до королівського
замку. В дверях його перепинили і змусили лишити костура, бо це, мовляв,
неповага до короля. Коли пустельник став перед королем, то відразу
впізнав того мисливця, з яким розмовляв дорогою. Але навіть оком не
зморгнув і привітався, мовби вперше бачив. Король теж не подав жодного
знаку і спитав:
– Що вас привело до замку?
– Мій володарю, я пустельник з Синєвидного. Ми там, на
горі, почали монастир будувати, але нас мало і грошей у нас нема.
Прийшов я просити в тебе тисячу золотих. Подайте на добру справу.
– Бог подасть, – каже король. Пустельник на мить знітився.
– Добре. Тоді дайте хоч половину.
– Бог дасть.
– То може дасте сотню?
– Бог дасть.
– І десять золотих не дасте?
– Бог дасть, – незворушно відказував король.
Пустельник витер піт з чола, переступив з ноги на ногу і сказав пригнічено:
– Ну тоді нехай Господь пошле вам довгі роки життя, а я пішов.
Пустельник ступив кілька кроків і додав через плече:
– Пощастило вам, що мій костур лишився за дверима.
Ці слова викликали в короля гомеричний регіт. Він підбіг до пустельника, взяв його за плечі і сказав:
– Вибачте мене за мій жарт. Я, звичайно, дам вам тисячу золотих на монастир.
Источник: http://bar.lib.rus.ec/b/119120/read |