ГОСПОДНІЙ ЗНАККолись на місці
Вірменської церкви знаходився сад, в якому росли завезені з Вірменії
дерева й кущі. Одне дерево давало такі плоди, що коли їх розкраювали
впоперек, то вони завше показували хрест. То була айва.
Багатий львівський вірменин Юрко Івашкович звернув увагу
на це і розцінив як знак Господній. Коли вирішено збудувати на
Вірменській вулиці церкву, то в основі плану поставлено форму грецького
хреста, яку побачив Івашкович в розрізаній айві.
ЯК ОДНА ХИТРОМАНКА ЧОЛОВІКА ОБДУРИЛАЖив
у Львові вірменин-купець, що мав молоду жінку, а сам уже був у літах. І
ось тая жінка завела собі коханця, парубка-підмайстра. И так вона його
любила, що плекала, мов рідну дитину. Якось той хлопець і каже:
– Давно вже я не їв хаш. Чи не могла б ти мене потішити і зготувати його?
– Нема нічого легшого, – відказала жінка. – Оце скажу
чоловікові, щоби купив баранячу голову й ноги і зварю тобі такий хаш, що
ти й пальці проковтнеш.
– Е-е, коли ти чоловікові скажеш про хаш, то він же його і з'їсть.
– А це вже мій клопіт, як я викручусь. Завтра надвечір чекай у церкві і щойно зайде туди мій чоловік, стань поруч нього.
Увечері прийшов купець додому і жінка забагла, аби він
завтра вранці купив баранячі голову й ноги, то вона зварить хаш. Купець
так і вчинив, а коли вже хаш доварювався і вечоріти стало, вона сказала:
– Чоловіченьку мій, хаш ось-ось зготується, та їсти таку
смакоту удвох якось не випадає. Піди-но, мій любий, до церкви і запроси
до нас на вечерю першого, хто стане поруч тебе.
Купець завше слухав жінку і цього разу теж не перечив.
Але сталося так, що коли він зайшов до церкви, коханець запізнився. Тим
часом забрело сюди троє циган і стали побіля купця молитися. Купець,
недовго думаючи, звернувся до них:
– Шановні, моя жінка зготувала хаш і сказала, аби я запросив кого-небудь на вечерю. От я вас і прошу – ходіть до мене.
Цигани радо згодилися, а коханець, що врешті прибув до церкви, тільки розчаровано облизався.
Заки чоловік ходив до церкви, жінка поприбирала в хаті,
сама вдяглася у щонайліпше, корал, та перстені начепила, причепурилася,
як пава і тільки й робила, що у вікно позирала.
То як же вона отетеріла, коли зобачила свого
чоловіченька з трьома шмаровозами обдертими! Коли цигани зайшли до хати й
розсілися біля столу, вона відкликала мужа вбік й зашипіла:
– Чи ж я тобі казала приводити сюди цих гультіпак, цих
конокрадів? Що ти собі гадаєш, що я оце наварила хашу, а тепер якихось
пройдисвітів частуватиму?
– Та цить уже, пізно щось казати. Я вже їх привів, то й не вижену.
– Ну, гаразд, коли ти такий манталепа. Піди тоді хліба купи, а я тим часом розведу хаш водою.
Щойно купець подався до найближчої пекарні, як жінка
узяла ступу, кинула в неї шмат старого сала і, сівши на лаві так, аби
цигани її бачили, заходилася товкти.
Цигани якийсь час спокійно спостерігали за тим, що вона робила, аж врешті їм терпець увірвався:
– А скажіть нам, паніматко, що то ви робите?
– Ой, горопашні мої! Якби ви знали, яка напасть на вас чекає, то обминали б мою хату десятою дорогою.
– Та йдіть, що ви таке кажете? Яка напасть може чекати нас у хаті такого поважного купця?
– Відразу видно, що ви не місцеві. Хай же вам буде
відомо, що мій муж – неабиякий харцизяка. Оце він поназапрошує гостей,
буцім-то на вечерю, а мене заставляє товкти в ступі сало доти, доки
товкач не вкриється густо тлущем. Тим часом приведе сюди ще кількох
таких самих як він шибайголів і давай гостям оцього товкача в задниці
запихати!
Як зачули цигани теє, то вмить зірвалися на ноги і дьору! А тут і чоловік підоспів.
– А де ж гості?
– А бодай тебе з твоєю циганвою! Вони вкрали казан хашу і
чкурнули. Купець вискочив на вулицю як був – з торбою хлібаі! справді
побачив, що цигани кивають п'ятами.
– Та чого ж ти витріщився! – вилаялася жінка. – Біжи доганяй!
Купець кинувся навздогін, волаючи:
– Гей! Стійте! Зупиніться! Дайте бодай навальника вмочити!
Він мав на увазі вмочити хліб у хаш, а цигани подумали,
що про товкач йдеться і з переляку так почесали, що аж у Брюховичах
відхекалися.
Вернувся купець додому, перекусив пісним хлібом і спати
завалився. А жінка підігріла хаш, винесла його в садок, де вже її
коханець чекав, та удвох любенько й змолотили цілий казанок.
Источник: http://bar.lib.rus.ec/b/119120/read |